European-Security.com

Le sommet du 15 août 2025 à Anchorage, en Alaska, entre les présidents Donald Trump et Vladimir Poutine, restera un cas d’espèce dans les annales diplomatiques, du jamais vu. « Un cas d’école de théâtre politique » … Conçu pour produire une percée diplomatique majeure, il a surtout généré des résultats symboliques et narratifs, tout en échouant à atteindre son objectif principal déclaré : mettre fin à la guerre en Ukraine. La presse américaine, quasi unanime sur l’ensemble du spectre idéologique, a largement défini ce sommet non pas par ce qui y a été convenu, mais par ce qui a manqué. Le récit s’est cristallisé autour du contraste saisissant entre une mise en scène grandiose, aux enjeux élevés, et l’absence flagrante d’un accord concret. Pour le président Poutine, le symbolisme était la substance, tandis que pour le président Trump, l’absence de substance a nécessité un recadrage a posteriori de l’objectif et du succès du sommet. Voyons comment les médias américains ont interprété l’issue non concluante des pourparlers, la perception quasi unanime d’une victoire stratégique pour le Kremlin, la rhétorique et les actions du président américain, ainsi que l’anxiété des alliés, largement relayée.

Тодд Левенталь має 25-річний досвід боротьби з дезінформацією, конспірологічними теоріями та неправдивою інформацією з Росії, Радянського Союзу, Іраку та інших країн, переважно в Агентстві інформації США та Державному департаменті США. Він був єдиним або головним урядовим чиновником США, відповідальним за боротьбу з дезінформацією та недостовірною інформацією в 1989-1996, 2002-2010 та 2015 роках. Тодд аналізує історичне вживання таких термінів, як «корисний ідіот» і «попутник», у контексті радянських і російських операцій впливу. Він наголошує на нагальній потребі ретельного і скрупульозного розмежування між фактичними агентами, симпатиками, корисними ідіотами та попутниками для збереження довіри до зусиль з протидії дезінформації. У статті детально описано, як радянська розвідка використовувала некомуністичних симпатиків для посилення своєї пропаганди та дезінформації, наводячи конкретні історичні приклади, такі як справа Джима Гаррісона та репортажі Волтера Дюранті. У ній також застерігається від неточного та політично мотивованого позначення осіб як «агентів» або «корисних ідіотів» лише за те, що вони дотримуються поглядів, які збігаються з поглядами Москви.
Принципи, обговорені в цій статті, залишаються дуже актуальними для розуміння сучасних операцій іноземного впливу. Важливо розрізняти тих, кого активно вербують і контролюють іноземні супротивники (агенти), та тих, хто з різних причин (наївність, спільна ідеологія, щире переконання або навіть опортунізм) підсилюють або підтримують іноземні наративи. Неправильне позначення осіб може підірвати законні зусилля з протидії дезінформації, зробивши загальний аналіз політично упередженим або неточним, що знизить довіру громадськості та ефективність заходів. Ця стаття слугує нагадуванням про необхідність надавати пріоритет ретельним дослідженням і точній термінології в складному світі інформаційної війни.

Todd Leventhal, Experte für Desinformationsbekämpfung, konzentriert sich hier auf die Konzepte der „nützlichen Idioten” und „Mitläufer”. Es handelt sich dabei um Personen, die bewusst oder unbewusst manipuliert werden, um pro-sowjetische oder pro-russische Narrative zu verbreiten, oft durch die Weitergabe von Verschwörungstheorien. Er unterscheidet sorgfältig zwischen verschie-denen Ebenen er Sympathie und Zusammenarbeit und betont, wie wichtig es ist, genaue Unter-scheidungen zu treffen, um Desinformation wirksam zu bekämpfen. Einige historische Beispiele, wie der Fall Jim Garrison und die Berichterstattung von Walter Duranty über die Hungersnot in der Ukraine, veranschaulichen die Auswirkungen dieser Beeinflussungstechniken.

Todd Leventhal warnt vor einer übermäßigen Vereinfachung der Motive von Personen und plädiert für eine strenge und faire Analyse ausländischer Einflussnahme

Todd Leventhal has 25 years of experience combating disinformation, conspiracy theories, and false information from Russia, the Soviet Union, Iraq, and other countries, primarily for the U.S. Information Agency and the U.S. Department of State. He was the sole or primary U.S. government official responsible for combating disinformation and misinformation from 1989-1996, 2002-2010, and 2015. Todd examines the historical use of terms like "useful idiot" and "fellow traveler" in the context of Soviet and Russian influence operations. It emphasizes the crucial need for careful and scrupulous distinctions between actual agents, sympathizers, useful idiots, and fellow travelers to maintain credibility in counter-disinformation efforts. The article details how Soviet intelligence leveraged non-communist sympathizers to amplify their propaganda and disinformation, citing specific historical examples such as the Jim Garrison case and the reporting of Walter Duranty. It also cautions against the imprecise and politically motivated labeling of individuals as "agents" or "useful idiots" simply for holding views that align with Moscow's.

The principles discussed in this paper remain highly relevant for understanding contemporary foreign influence operations. The distinction between those actively recruited and controlled by foreign adversaries (agents) versus those who, for various reasons (naiveté, shared ideology, genuine conviction, or even opportunism), amplify or align with foreign narratives is critical. Mislabeling individuals can undermine legitimate efforts to counter disinformation by making the overall analysis appear politically biased or inaccurate, thus reducing public trust and effectiveness. This article serves as a reminder to prioritize thorough research and precise terminology in the complex landscape of information warfare.

Todd Leventhal, expert en contre-désinformation, se concentrant ici sur les concepts d’« idiots utiles » et de « compagnons de route ». Des individus, conscients ou non, manipulés pour propager des récits pro-soviétiques ou pro-russes, souvent en relayant des théories du complot. Il distingue soigneusement les différents niveaux de sympathie et de collaboration, soulignant l’importance de faire des distinctions précises pour lutter efficacement contre la désinformation. Quelques exemples historiques, comme l’affaire Jim Garrison et la couverture de la famine en Ukraine par Walter Duranty, illustrent l’impact de ces techniques d’influence. Todd Leventhal nous met en garde contre la simplification excessive des motivations des individus en plaidant pour une analyse rigoureuse et équitable des opérations d’influence étrangères