European-Security.com

In this explosive article, French historian Françoise Thom [1] highlights the close relationship between the late financier Jeffrey Epstein and the father of his accomplice Ghislaine, Robert Maxwell, the late British press magnate, on the one hand, and the upper echelons of Soviet and then Russian power on the other. This raises a troubling question: what if it was the FSB that held the infamous “list” of Epstein’s clients? What better way to compromise the American elite than to possess evidence of participation in orgies with minors?

Dans ce papier au contenu explosif, Françoise Thom met en lumière les relations étroites qu’entretenaient le financier Jeffrey Epstein et le père de sa complice Ghislaine, Robert Maxwell, magnat de la presse écrite britannique, avec les hautes sphères du pouvoir soviétique, puis russe. Ce constat pose une question troublante : et si c’était le FSB qui détenait la fameuse « liste » des clients d’Epstein ? Quel meilleur moyen pour compromettre l’élite américaine que de posséder des preuves de participation à des orgies avec des mineures ? 
Les révolutions dévorent leurs enfants. Le conspirationnisme sur lequel Trump avait fait reposer sa campagne se retourne contre lui. Mais loin de tirer les leçons de ce fiasco, Trump croit pouvoir se sauver en dénonçant de nouveaux complots, alimentant encore plus la dynamique révolutionnaire qui est en train de le submerger. Au lieu de se demander pourquoi cette affaire Epstein lui explose à la figure au moment où il s’est décidé à armer l’Ukraine, pourquoi c’est justement le parti russe au sein du mouvement trumpiste, Elon Musk, Tucker Carlson, Marjorie Taylor Green, qui réclame le plus bruyamment la déclassification des listes Epstein, il ne fait que s’enfoncer par des initiatives maladroites. Trump, le grand manipulateur des complots contre ses ennemis, est tétanisé quand d’autres utilisent la même arme contre lui. La morale a peut-être déserté la politique, mais elle a toujours sa place dans l’histoire.

У статті з вибуховим змістом Франсуаза Том висвітлює тісні стосунки, які підтримували фінансист Джеффрі Епштейн і батько його спільниці Гіслайн, Роберт Максвелл, магнат британської преси, з вищими колами радянської, а потім і російської влади. Цей факт викликає тривожне питання: а що, якщо саме ФСБ володіла знаменитим «списком» клієнтів Епштейна? Який кращий спосіб скомпрометувати американську еліту, ніж володіти списком її найгірших таємниць? Це спостереження викликає тривожне питання: а що, якщо саме ФСБ володіла знаменитим «списком» клієнтів Епштейна? Який кращий спосіб скомпрометувати американську еліту, ніж мати докази участі в оргіях з неповнолітніми?
Революції пожирають своїх дітей. Конспірологія, на якій Трамп побудував свою кампанію, обертається проти нього. Але замість того, щоб винести уроки з цього фіаско, Трамп вірить, що може врятуватися, викриваючи нові змови, ще більше підживлюючи революційну динаміку, яка зараз затоплює його. Замість того, щоб запитати себе, чому справа Епштейна вибухнула йому в обличчя саме в той момент, коли він вирішив озброїти Україну, чому саме російська партія в русі Трампа, Ілон Маск, Такер Карлсон, Марджорі Тейлор Грін, найгучніше вимагають розсекречення списків Епштейна, він лише заглиблюється в незграбні ініціативи. Трамп, великий маніпулятор змови проти своїх ворогів, паралізований, коли інші використовують ту саму зброю проти нього. Можливо, мораль покинула політику, але вона завжди має своє місце в історії. А що, якби саме ФСБ мала в своєму розпорядженні знаменитий «список» клієнтів Епштейна? Який кращий спосіб скомпрометувати американську еліту, ніж мати докази участі в оргіях з неповнолітніми?
Революції пожирають своїх дітей. Конспірологія, на якій Трамп побудував свою кампанію, обертається проти нього. Але замість того, щоб винести уроки з цього фіаско, Трамп вірить, що може врятуватися, викриваючи нові змови, ще більше підживлюючи революційну динаміку, яка зараз затоплює його. Замість того, щоб запитати себе, чому справа Епштейна вибухнула йому в обличчя саме в той момент, коли він вирішив озброїти Україну, чому саме російська партія в русі Трампа, Ілон Маск, Такер Карлсон, Марджорі Тейлор Грін, найголосніше вимагає розсекречення списків Епштейна, він лише заглиблюється в незграбні ініціативи. Трамп, великий маніпулятор змови проти своїх ворогів, паралізований, коли інші використовують ту саму зброю проти нього. Можливо, мораль покинула політику, але вона завжди має своє місце в історії.

In einem brisanten Artikel beleuchtet Françoise Thom die engen Beziehungen zwischen dem Finanzier Jeffrey Epstein und dem Vater seiner Komplizin Ghislaine, Robert Maxwell, einem britischen Pressemagnaten, zu den höchsten Kreisen der sowjetischen und später der russischen Macht. Diese Feststellung wirft eine beunruhigende Frage auf: Was wäre, wenn der FSB die berühmte „Liste” von Epsteins Kunden in seinem Besitz hätte? Gibt es ein besseres Mittel, um die amerikanische Elite zu kompromittieren, als Beweise für die Teilnahme an Orgien mit Minderjährigen zu besitzen?
Revolutionen verschlingen ihre Kinder. Die Verschwörungstheorien, auf die Trump seine Kampagne aufgebaut hatte, wenden sich nun gegen ihn. Aber anstatt aus diesem Fiasko Lehren zu ziehen, glaubt Trump, sich retten zu können, indem er neue Verschwörungen anprangert und damit die revolutionäre Dynamik, die ihn gerade überwältigt, noch weiter anheizt. Anstatt sich zu fragen, warum ihm die Epstein-Affäre gerade jetzt, wo er beschlossen hat, die Ukraine zu bewaffnen, um die Ohren fliegt, warum gerade die russische Partei innerhalb der Trump-Bewegung, Elon Musk, Tucker Carlson, Marjorie Taylor Green, am lautesten die Freigabe der Epstein-Listen fordert, versinkt er nur noch tiefer in ungeschickten Initiativen. Trump, der große Manipulator von Verschwörungen gegen seine Feinde, ist wie gelähmt, wenn andere dieselbe Waffe gegen ihn einsetzen. Die Moral mag aus der Politik verschwunden sein, aber sie hat immer noch ihren Platz in der Geschichte.

У своїй останній хроніці віце-адмірал Крістіан Жирар представляє глибокий аналіз Національного стратегічного огляду Франції до 2025 року. Він ставить реальні питання, зокрема таке важливе: чи достатньо цього оновлення, щоб адаптувати французьку оборону до нового геополітичного середовища, зокрема до сприйманої російської загрози? Крім того, він ставить під сумнів політичну волю та можливості Франції подолати роки недофінансування та переглянути свою оборонну стратегію. Адмірал також торкається питання місця оборони серед суверенних функцій держави, оборони Європи та ролі НАТО, а також ядерного стримування Франції та підтримки України. Стратегія – це не лише перелік цілей, яких потрібно досягти, а й шлях, яким потрібно пройти, щоб їх досягти. У цій сфері ще багато чого потрібно зробити.